Кузьміна Наталія, 1 курс, Шосткинське вище професійне училище

Вчитель, що надихнув на написання — Форостина Олена Іванівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Починаючи з 24 лютого 2022 року, моє життя кардинально змінилося. Війна, яка спочатку здавалася далеким страхом, раптово увірвалася в повсякденність, перетворивши мої мрії на реальність, наповнену тривогами і випробуваннями. За 1000 днів я стала свідком незламності свого народу, змінилася сама і зрозуміла, що значить бути частиною великої боротьби за свободу.

На початку війни я відчувала безсилля та страх. Новини, які з’являлися в ефірі, здавалося, зводили на нуль усі надії на мирне життя. Проте згодом я зрозуміла, що відчуття безпорадності можна перетворити на дію. 

Я почала волонтерити: збирати допомогу для військових, розвозити їжу та медикаменти в найбільш постраждалі райони. 

Ця діяльність дала мені відчуття, що я не просто спостерігач, а активна учасниця змін.

Одним із жахливих днів став для мене коли я втратила близьку для мене людину. Протягом цих днів я також навчилася цінувати прості речі. Спілкування з родиною та друзями стало ще дорожчим. Ми стали частіше зустрічатися, підтримувати один одного, говорити про страхи та надії. 

Моменти радості стали справжнім даром.

Це відкриття дало мені сили продовжувати, навіть коли здавалося, що все навколо руйнується.

Мій шлях протягом цих 1000 днів війни — це історія змін, зростання і віднайдення справжніх цінностей. Я зрозуміла, що війна не лише руйнує, а й об’єднує. Вона показує, хто ми є насправді, пробуджує в нас солідарність і бажання підтримувати один одного. За цей час ми не лише захищали свою землю, але й захищали нашу ідентичність.

Війна змусила нас згадати, ким ми є, за що ми боремося і які цінності для нас найважливіші. 

Мова, культура, історія — все це стало не просто частиною минулого, а тим, що ми захищаємо тут і зараз.

Сьогодні, оглядаючись назад, я бачу не лише втрати, а й перемоги. Кожен день, що ми пройшли, став кроком до нашої свободи. І я впевнена, що разом ми зможемо подолати всі труднощі, адже ми — народ, який не здається. Мій шлях — це шлях надії, віри та незламності.