Овчаренко Євгенія, 9 клас, Лисичанська гімназія №2 Сєвєродонецького району

Вчитель, що надихнув на написання — Рак Ганна Сергіївна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Перші дні війни було дуже страшно, але я себе заспокоювала тим, що скоро все закінчиться.

Всі сусіди та рідні роз’їхалися - на вулицях стало порожньо. Було чутно тільки як щось летить або щось вже “прилетіло”.

Ми навчилися відрізняти яка міна куди летить...

У моєї бабусі була окрема від нас квартира і вона часто до нас приходила. З нею було не так страшно. З нашою бабусею приходило відчуття тепла і затишку... Але одного дня був дуже сильний обстріл, який забрав життя нашої бабусі... Вона саме обходила будинок з іконою та свічкою, просила вищі сили зупинити це страшне божевілля...

Мама боялася сказати мені, що бабусі вже немає.

Дізнавшись про смерть бабусі, у моєму серці поселилася порожнеча, якої раніше я ніколи не відчувала...

За день до своєї загибелі бабуся співала нам пісні на розтопленій печі... Завжди співала з теплою посмішкою, яка зігрівала наші налякані серця... Зараз, згадуючи про неї, я не стримую сліз... Клята війна забрала у мене рідну людину, яка завжди мене підтримувала, давала слушні поради та розуміла в таких ситуаціях, коли, здавалося, не розумів ніхто... Мені дуже не вистачає моєї бабусеньки...

Мій тато зараз захищає нашу країну. Я дуже сильно його люблю і чекаю на нього із перемогою! Він - мій Герой!