У мене є чоловік і трирічний син. Ми жили в селі Торське Лиманської територіальної громади Донецької області. Я працювала шкільним психологом. Зараз ми переселенці. Ні в мене, ні в чоловіка немає роботи. Дитина не ходить до дитячого садка. Однієї ночі був приліт у наш двір – будинок пошкоджений. Зараз ми винаймаємо житло в місті Лиман. Приїхали сюди після його деокупації, а спочатку були в Полтаві.

Наше село розбите. Там залишилося трохи мешканців, але ми поки що не зважуємося повернутися додому, хоча дуже хочеться. Навіть дитина сумує за домівкою, за іграшками, які там залишилися.

Ми згуртувалися з односельчанами. Поки були вдома, допомагали одне одному, особливо людям похилого віку, які залишилися одні. Ділилися хлібом, рубали дрова, носили воду. 

Мрію, щоб якомога швидше закінчилася війна. Хочеться побачити племінників. Вони з моїм братом живуть у Німеччині.