Людмила працювала директоркою школи у Загальцях, а сама жила у Бородянці. Там і залишалась під час активних бойових дій до 3 березня. Чоловік та брат рятували людей у лікарні, і з ними не було зв'язку. Але все ж родина змогла зібратись разом та виїхати на Хмельниччину. Коли повернулись, то не було вже ані квартири в Бородянці, ані школи в Загальцях. Та заклад вже відбудовується, і Людмила дуже чекає його відкриття.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: