Того ранку я був вдома, у місті Суми. Я ще спав, як раптом почув, що моя матуся бігає по квартирі. Я прокинувся та запитав, що сталося. Вона відповіла: "Сьогодні ти не йдеш до школи. Я посміхнувся та думав, що можу спати далі. Як раптом вона додала: "Почалася війна". Пережив моральні труднощі, переїзд в інший кінець України, втрата друзів та найгірше – щохвилини думаєш, що тебе може не стати…

Найбільше мене шокував 3-й день війни. Була тривога, коли вона закінчилась, то ми пішли в квартиру, як раптом стало дуже шумно, дзвін у вухах, стеля тріщить… Я різко відкриваю двері, щоб побігти у підвал, а в під'їзді вже все біле, все посипалось…

Коли була окупація міста, то складно було знайти їжу, у магазинах не було ні крихти хліба та ні краплі молока.

Зараз ми всі разом з родиною, деякі родичі залишились у Сумах. Я, мої батьки та бабуся переїхали у Львів. Я навчався у школі, зараз вступив до Львівського фахового коледжу.   

На згадку про дім залишилась іграшка - медвідь, у якого є декілька дірок. Я його знайшов у підвалі. Він має страшний вираз обличчя, ним він нагадує те все, через що ми пройшли...

Ще є зошит та олівець, який я також знайшов у підвалі і ним я по моментах розписав в ньому перші два тижні війни. Моя мама - психолог, казала, що так легше боротися зі стресом.