Дужинська Вероніка, 9 клас, Годовицький ліцей Сокільницької сільської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Швець Любов Романівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

На нашому життєвому шляху безліч схилів, поворотів та роздоріж. Так запрограмований цей світ, побудоване наше життя, і ми не можемо змінити це. Мабуть, це одна з небагатьох речей, які нам не під силу. Наші вчинки та життєві вибори, що спіткають нас щодня, ведуть до нових подій, зустрічей і знайомств.

Проте чи замислювались ми коли-небудь, який сенс приховує кожна з цих подій, які її наслідки, який досвід ми отримуємо?

Чи була ця подія випадковою, чи, може, вона стала початком чогось великого, а може й грандіозного? Чи не змінить вона все в нашому житті, не поверне наші плани на 180 градусів, та найголовніше чи не змінить вона нас?  До початку повномасштабного вторгнення ні, але після -  неодмінно так!

Після моторошного ранку 24 лютого, коли душі людей охопили жах, паніка, страх і невідомість, серця стискалися від болю, а світ немов зупинився, усе змінилось назавжди. Все що було до цього, втратило свою цінність, попереду чекала затуманена невідомість. Війна.

Ми необізнані, неготові, невпевнені, з купою емоцій, котрі намагались взяти нас у полон, не піддались, а навпаки згрупувались, визначили наш подальший маршрут, план дій та почали діяти! Ми зрозуміли, що війна потребує холодного розуму, єдності нації та рішучості. Ми не очікували допомоги світу, хоча так її потребували, ми надіялись на самих себе. Ми з’єдналися! Нація об’єднала свої зусилля, почала діяти разом, підтримуючи один одного в цей складний час. Ми усвідомили, що не слід чекати допомоги, слід її творити.

Ось так, маленькими кроками та діями ми почали свою боротьбу проти безжального, підступного ворога.

Світ відгукнувся! Він не залишив нас наодинці з ворогом, а став нашою підтримкою у боротьбі з темрявою. Кожного дня телебачення розповідало нам про безліч прикладів допомоги: люди масово організовували збори коштів, відправляли їжу на передову, плели маскувальні сітки. Це вражало та надихало. Я також приєдналась до спільноти «З вірою в Перемогу!», яка плете сітку у Годовицькому ліцеї.

Небайдужими людьми, учнями сплетено понад сто тридцять вісім сіток і передано нашим захисникам.

 Ми співпрацюємо з хлопцями, які зараз на передовій, і час від часу вони діляться з нами своїми історіями. Одного разу розповіли, як дрон-камікадзе заплутався в нашій сітці — саме тій, яку ми плели разом у ліцеї. Завдяки цьому вдалось уникнути удару, і сітка фактично врятувала людське життя. У такі моменти переосмислюєш усе. Здавалося б, така незначна праця руками, а принесла таку приємну звістку, звістку про ще одне збережене життя.

Саме з таких дрібниць складається великий внесок, який прискорює нашу довгоочікувану Перемогу у цій кровавій боротьбі.

Отже, одна мить, один ранок, одна подія - здатна перевернути, а той забрати сотні тисяч людей. Війна показала як швидко ми можемо втрати усе, чим ми жили, але нашим завданням є об’єднатись у допомозі та разом подолати цю нечисть, яка з кожним днем все більше й більше завдає нам болю, сліз та горя. У єдності - наша Перемога.