Ми з батьками сиділи на дивані та дивилися телевізор. Мама каже:
– Здається, чи за вікном гуркіт?
Я:
– Мені також так здається.
Тато:
– Я думаю, потрібно стелити в коридорі.
– Добре.
Ми постелили й тільки прилягли – раптом чуємо величезний гуркіт, сигналізації, сирену, біжимо в коридор.
Пізніше чуємо, як тріскається шифер і кричать, вибігають люди. Ми вибігли, але було далеко бігти до притулку. І ще там була відкрита місцевість і небезпечно йти.
Ми зайшли додому, заснули. Після того дня я дуже ціную життя моїх батьків і дуже ціную все, що в мене є.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.