Про початок війни ми дізнались з інтернету. Ми їхали на роботу, все було тихо-мирно. До 12 липня у нас було все добре, а тоді почалися обстріли міста. Фактично кожен день були обстріли.

До літа 2023 року, коли Каховське водосховище було ціле, у нас вода ще була, все було. Коли почалися обстріли по Нікополю, тоді ми поверталися, бо мама хворіла. Води не стало, Каховське водосховище знищене. 

Обстріли – це саме страшне, що може бути. Ми, на жаль, і в Одеській області те саме переживаємо. 

Наш п’ятиповерховий будинок пошкодили. Всі живі і здорові, але майно пошкоджено, скло повилітало з усіх кімнат і на балконі.

Батько в Полтаві. Він по зору інвалід першої групи, там лікувався, так і залишився там. Мама померла від інсульту.

Хочу миру, а як воно буде - хто знає? Це вже як буде, так і будемо сприймати. Ми нічого не змінимо. Хочу, щоб у мене була хороша пенсія, житло своє. Мені 59 років, а в мене немає свого житла і здоров’я. Хочеться, щоб усе добре було у всіх рідних і близьких.