У перший день війни я прокинулась від вибухів. Не розуміла, що відбувається. Не читала новини, тому була здивована. Донецьку область почали обстрілювати, у квітні я виїхала в Черкаську область. Мої батьки залишались вдома, у місті не працювали магазини та аптеки. Деякий час не було газу, потім дали. Я згодом повернулась додому. Зараз отримую гуманітарну допомогу. Обстріли продовжуються, але дома все ж таки легше переживати війну. Мій чоловік працює, ми тримаємось, аби вистояти. Зараз чекаю тільки миру та закінчення війни.