Після початку війни у Слов’янську нічого не працювало. Навіть готівку не можна було зняти. Обстріли були постійно, тому я виїхала за кордон. Там прожила недовго, а потім поїхала до Полтави. Там дуже дороге житло, тож довелось повернутись додому. 

Зараз я живу разом з родиною. Донька та онуки поруч. Це мені допомагає триматись. Зараз я чекаю тільки миру. Сподіваюсь, що скоро у місті настане тиша.