Історії, які ви нам довірили
Досі нам нестерпно переглядати фотографії рідного дому. На цих світлинах весь наш біль, зруйнований обстрілами будинок, від якого залишилися одні вуглинки.
Ми виїхали з Широкиного два з половиною роки тому. Їхали під свист снарядів, з важким серцем. Тікали звідти без грошей і без речей… Гадали, що на кілька днів, а виявилося, що назавжди.
Зупинилися спочатку у дочки в Маріуполі, але тулитися у двох кімнатах шістьом виявилося неможливо. Переїхали на орендоване житло. І ось уже три роки бачимо рідний дім тільки на фотографіях. Звичайно, прикро та шкода втратити своє добро на схилі віку.
Пенсії в нас з чоловіком мінімальні, їх ледь вистачає на основні витрати. Одну пенсію віддаємо за житло та комунальні послуги. З харчування вибираємо все найдешевше. М'яса та ковбас майже не їмо. Дуже багато грошей іде на ліки. Благодійну допомогу чекаємо як небесний дар.
Інші історії
