Хочу поділитися своєю історією довжиною в 35 років життя, переживань і спогадів, зупиненої 5 серпня 2014 року. Датою, з якої довелося почати нове життя в чужому і незнайомому місті з двома маленькими дітьми віком один і чотири роки, сподіваючись повернутися в рідне, горде і улюблене місто Донецьк.
Пам'ятаю, як почали літати військові літаки, як вмить порожніли двори і дитячі майданчики і люди тоді навіть не припускали, що це буде більше шести років війни.
Я теж була серед тих, хто виїхав з рідного міста, сподіваючись на швидке повернення і з пригодницьким настроєм в душі в новому місті під назвою Кривий Ріг.
Знайомство з містом почалося з обережності у спілкуванні з місцевими жителями. Довелося на всі гроші орендувати квартиру і якось починати виживати.
КЯке було моє здивування, коли одного разу пролунав дзвінок, увірвалися двоє жінок, впевненими кроками пройшли в кухню. Спілкування почалося з фрази: «Ми знаємо, що ви біженці».
Жінки прийшли з повними сумками їжі і солодощів дітям.
Як виявилося, вони весь тиждень за нами спостерігали і збирали всім будинком гроші нам на оренду житла. Пишу і плачу від того, якою сильною є взаємовиручка людська, якою великою сила взаємодопомоги, людського співчуття.
Як пізніше з'ясувалося, в будинку, в якому ми орендували квартиру, проживали в основному люди, які пережили ВВВ, які не з чуток знають, що таке голод, зміна місця проживання і війна. Пишу ці рядки з неймовірною вдячністю місцевим жителям по вул. Ракітіна, будинок 23 міста Кривого Рогу, які перейнялися душевним болем і співчуттям до мами з двома маленькими дітьми, до мами, котра втекла в невідомість і невизначеність, яка перебувала в декретній відпустці, без роботи і найменшого доходу.
Через сім років ви б не впізнали цю маму. Вона стала працівником компанії-гіганта, що поставляє електроенергію і газ і не тільки, компанії з теплою брендовою назвою YASNO.
Хочеться сказати величезне спасибі керівництву компанії, яке в мене повірило і дало стабільне існування в чужому місті.
Це зараз, через сім років, Кривий Ріг став другим рідним містом. В принципі, відмінність Кривбасу і Донбасу не велика, це два промислові гіганти-регіони, де живе добрий, трудовий народ, який сподівається на розвиток своїх регіонів, один з яких загальмувала війна.
Війна і XXI століття – поняття несумісні. Війна, яка розділила на ваших і наших. Я ніколи уявити не могла, що можна відмовити людині в оренді житла тільки через те, що у неї донецька прописка. А таке було!
Я не думала, що може бути так важко знайти роботу в величезному промислово розвиненому регіоні. А таке було! І тільки співчуття однієї жінки з відділу кадрів ПАТ «АрселорМіттал» допомогло моєму дорогому чоловікові влаштуватися на шахту ім. Артема-1. Зараз він бригадир, ГРОЗ.
Спасибі величезному місту Кривий Ріг за те, що прийняв, і спасибі Господу Богу за те, що посилав на шляху становлення таких чуйних і доброзичливих людей.
Кажуть, що душа людини там, де вона народилася. І любов до рідного міста Донецька, такого величного і гордого, назавжди в моїй душі, міста, яке дало шлях в життя – освіту і виховання, загартування духу і стійкість, сім'ю і надію.
Донецьк, я люблю тебе за твою красу і чистоту, за тепло і велич, за гордість і незалежність!
Сподіваюся, що війні прийде кінець, і Кривбас і Донбас «заспівають» в унісон. Об'єднаються сім'ї, прийде прощення і зароблять гіганти промисловості на всю силу на благо нації.
.png "Імена")
