Історію передав Музею "Голоси Мирних" телеграм-канал "Твоя суперсила" Фонду Ріната Ахметова.

Привіт, мене звати Жабровець Ольга, мені 16 років і я проживаю в місті Нововолинськ. З самого дитинства я була звичайною дитиною, що захоплювалась мистецтвом та наукою, а особливо обожнювала тему космосу. Але життя для мене зовсім змінилося 2014 року. Так, на щастя, я не втратила домівку чи близьких людей, проте дитинство з того моменту для мене закінчилося назавжди.

Коли я проходила відбір у музичну школу, то дізналася, що мій батько їде на першу лінію фронту та стає учасником АТО. Для мене тато – це найрідніша людина, яка свою любов доводить не просто словом, а ділом. З того моменту я забула, що таке розваги та веселощі, бо просто щосекунди чекала його дзвінка, та боялася, як в одну мить можу почути новину, що його більше нема. І одного разу це майже сталося та тоді врятувало лише справжнє диво. Коли в нього майже влучив снайпер, проте в той момент йому зателефонувала мама і він відійшов майже від рук смерті. І насправді, я впевнена, що подібних історій було немало та мені більше нічого не розповідали.

І ось настає 24 лютого 2022 року, тоді мене майже насильно відправляють закордон саму та не дають ніяких гарантій, що я коли небуть повернусь на свою рідну землю. Саме в цей період життя мені дуже допоміг Телеграм-канал «Твоя суперсила», адже насамперед він давав чітку змогу зрозуміти те, що життя не закінчується. Так, воно змінюється на 180 градусів, але точно має право на щасливе і здорове існування.

Це може здатися дивним, що якісь пости зі словами підтримки можуть тобі дуже допомогти, але це насправді так. Навіть проста підбірка дитячих мультфільмів давала можливість відволіктися від жахливих новин і просто насолодитися вечором та отримати позитивні емоції і щирий сміх. І хоча я вже давно повернулася з-за кордону, проте даний канал і досі надає мені психологічну підтримку та корисні поради.

Особливо я це відчула, коли тільки повернулася додому і дізналася, що мій тато вже 3 місяці знову боронить нашу державу від того самого жахливого і підступного ворога. Насправді мій батько – це людина яка ніколи не показує свій біль та переживання, але коли він приїжджає і ти бачиш весь жах війни в його очах, то тоді вже по-справжньому стає боляче та страшно. І саме завдяки «Твоїй суперсилі» я мала змогу зрозуміти, що життя і надалі триває і ніколи не можна падати духом, адже це саме те, чого так домагається ворожа країна.

Можливо хтось скаже, що не може бути завжди погано, мають бути і якісь позитивні моменти за цей час, проте для мене сьогодні постійне усвідомлення людських втрат та нечесної війни затьмарює усі позитивні новини, хоча насправді я щиро тішуся хорошим новинам із фронту, проте усвідомлення вартості цього всього не дає можливості повноцінно радіти.

Звучить максимально песимістично та я вважаю, що по-справжньому я стану щасливою людиною лише тоді, коли це все закінчиться і ми будемо мати змогу веселитися та сміятися під чистим і мирним небом.

Також варто згадати про те, як канал «Твоя суперсила» дав мені натхнення до навчання. За цей рік я мала багато досягнень, особливо тоді, коли я отримала друге місце на Всеукраїнському етапі конкурсу «Всеукраїнський юнацький водний приз» з темою роботи «Вплив воєнних дій на гідроекологічний стан водних об’єктів України». І я вірю, що дана робота точно буде розвиватися та разом ми усі зможемо відновити водний потенціал нашої країни у післявоєнний період. Тому, можливо, це один з позитивних моментів який я можу пригадати, тому буду намагатися і надалі працювати на науковому фронті України, та вести її до неминучої перемоги!