Як і у всіх сімей наше життя змінилося кардинально... у дітей закінчилося дитинство, а це найприкріше... Наша сім'я вимушена була виїхати з окупаційної території, де й досі окупація. Повернутися до свого будинку не маємо змоги. Тато пішов добровольцем. Діти дуже сумують за ним...

Шок - це початок війни... ніколи не чекали і не думали, що може таке трапитись в наш час. Шок - ховатися в підвалі від вибухів. Шок - думати, чим нагодувати дітей, бо магазини пусті, гроші з картки не знімеш... ліків не дістанеш для онкохворої мами (бабусі дітей)... шок від бескінченних потоків ворожої техніки, що їхала через наше село...