"Ніколи в житті не відчував такого щастя, коли побачив Наш, Наш Жовто-Блакитний Прапор"

#ОдинДень2014

Я розповім свою історію і незабутній день 14-го.

Це 06 липня, коли мені, як багатьом із нас, прийшлось залишити своє улюблене місто. Це місто де виріс, ходив до садочка, школи, інституту і університету, де почав своє самостійне життя, де народилися мої діти - це Український Донецьк.

Для мене війна почалася 12 квітня, коли російські бойовики захопили рідні міста моїх батьків - Слов’янськ і Красний Лиман.

Пам’ятаю свою розгубленість, неможливість додзвонитися до батьків, уривки інформації з Інтернету, а потім довгі місяці окупації цих міст.

Потім вибухнув Маріуполь, події біля міськвідділу міліції, захоплення адмінбудівель, мародерство, перша військова техніка на вулицях.

Потім Донецький аеропорт, загибель друзів в цей день від рук «мирних шахтарів» чомусь з кавказькими обличчями і під російськими триколорами.

Зникнення Українських прапорів у Донецьку, триколори на блокпостах, які охороняли поруч з бойовиками виродки-перевертні з міліції.

Початок АТО, перші волонтерські вилазки в Маріуполь.

Перші радості від звільнення наших Українських міст і селищ. Надія, що скоро все закінчиться і ми будемо жити своїм колишнім мирним життям у рідному Донецьку.

А потім настало 05 липня, у рідне місто прийшли «визволителі» з Слов’янська, гіркини, моторили, не вимовляючи пів алфавіта гівікі, вєжлівиє люді з обличчями, наповненими «інтелектом», і з колорадськими стрічками.

А потім дзвінок від Друзів: «Олег, тобі залишатися в місті небезпечно, тебе розшукують бойовики».

Настали останні пів години довоєнного донецького життя.

Швидкі збори і сльози дружини. Страх в очах дітей. А у тебе злість, що не зміг зробити більше, не зміг зберегти рідне місто. Потім дорога, спочатку по місту, оминаючи блок пости сепарів, дорога по полях, оминаючи міста з бойовиками.

І ось, Тельманове, блокпост, і Наші, рідні Хлопці. А саме головне, майорить Український прапор. Ніколи в житті не відчував такого щастя, коли побачив Наш, Наш Жовто-Блакитний Прапор.

Безпека! Сльози радості у Дружини і очі дітей, які не розуміють, чому плаче їх мати.

І незабутні слова наших хлопців: «Вітаємо в Україні!»

Цей день - 06 липня 2014 року.

Попереду будуть Іловайськ, оборона Маріуполя, Дебальцеве, оборона Авдіївки, загибелі Друзів, цивільних і військовиків, розочарування, зради і радощі від перемог.