Історії, які ви нам довірили
Моє рідне місто Донецьк – велике місто, жителі якого ніколи б не подумали, що настане криза в країні й почнуться воєнні дії. І ось, 2014 року відбулося те, чого ніхто не міг очікувати. Війна!
Я жила на околиці міста, у найспокійнішому і найтихішому районі, тому постріли нам було майже не чути.
Але мені й моїй родині однаково було недобре. Ми вірили, сподівалися, що це все скоро пройде і буде все, як раніше. Тому про переїзд ми не думали.
Якщо війна закінчиться, то ми навряд чи повернемося назад. Але я щиро вірю, що мир настане. Що мої старі знайомі, мої родичі не будуть жити в страху, не боятимуться: що буде завтра.
Ще однією причиною, чому ми не думали шукати новий дім, стало народження моєї молодшої сестри. Почали будувати ці блокпости, і ми не уявляли, як з маленькою дитиною будемо кудись їхати.
Але пізніше, десь через два роки, моєму татові запропонували роботу в Києві. Він вирішив спробувати і спочатку поїхав сам. Через три місяці переїхали і ми з мамою.
Спочатку я була проти всього цього, тому що було страшно: як складеться моє життя в новому місті. Зараз я рада цьому, я знайшла нових друзів.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
