Наша сім'я з першого дня війни просиділа в підвалі під артилерійськими обстрілами. Потім на евакуаційному автобусі під обстрілами виїхали з міста. На сьогоднішній день наше помешкання зруйновано повністю. Дитина закрилася в собі, перестала спілкуватись з однолітками, не хоче тут ходити до школи. Дуже складно знайти підхід. Не хочу на неї тиснути, аби не втратити з нею зв'язок…
Відсутність близьких і рідних поруч, втрата житла, ставлення деяких людей до ВПО. Дуже важко було знайти житло не за всі гроші світу. Не могли купити собі найнеобхідніше на перший час. На жаль, нічого не змогли вивезти з дому, крім валізи з речами та кішки. Виїхали під обстрілами по напівзруйнованому місту.
