Димитрова Ганна Дмитрівна, вчитель математики у Підгірненському ліцеї, Болградського району, Одеської області
«МОЯ УКРАЇНА»
«Чому бути українкою - це моя суперсила». Чому я пишаюся тим, що я українка? У чому незламність духу і сила української нації? Що я роблю заради Перемоги?
Ранок 24 лютого 2022 року, збираюсь, як міліонні українців на роботу, до школи. Ранкова кава, працює телевізор. Щось чую про широкомасштабне російське вторгнення в Україну, рф підступно напала на нашу Державу…
Не розумію! Мабуть я не дочула або не зовсім зрозуміла! Такого не може бути взагалі! Країни – сестри, народи єдині, мають однакову генетику! Як сталося так, що у глобалізованому світі XXI століття, коли пам’ять про дві криваві світові війни ще жива, коли на міжнародному рівноцінності гуманізму і визнання життя людини проголошуються найвищою цінністю, стала можливою агресія небачених масштабів?
Моя професія - вчитель математики, вже понад 30 років сію розумне, добре, вічне, запитую у себе: чому я вчила дітей? Хіба у родині може сестра росія вбивати сестру Україну? Знищувати дітей, залишати родини без даху над головою, без їжі, води, вбивати молодих та сильних! Щодня підступний ворог руйнує об’єкти інфраструктури, гинуть люди. Але сильний дух української нації, хоробрість та патріотизм наших співвітчизників допомагають здолати всі негаразди.
Я - вчитель, я мушу бути прикладом незламності духу і сили української нації не тільки для своєї родина, а і для мої дітей-учнів, для їх батьків, для мешканців рідного села. У мене в паспорті, у графі національність, зазначено «болгарка», але душею, я щира українка! Я пишаюсь своєю країною. В мене була можливість поїхати за кордон, у Болгарію, але моя родина залишилась на батьківщині, тут я потрібна більше!
Мої колеги, Вчителі України - гідні, сильні, мудрі та відважні люди. Вчитель — це не просто складна та важлива професія, це справжня місія. Бо саме вчителі роблять нашу країну сучасною, сильною та розвиненою, а українців — гідними, розумними, навченими, людяними. Наша праця чесна, важка, не можна схибити та помилитись, особливо зараз, під час війни, це неймовірний вклад у майбутнє України!
Приходжу до школи, в голові тільки думки: «Боже, допоможи та врятуй! БОЖЕ, ОБЕРНИ ЛИЦЕ ТВОЄ НА УКРАЇНУ І ДАЙ УКРАЇНІ МИР! Дай розуму та сили перемогти ворога! Збережи життя дітей, усіх людей, припини цей жах! Нехай небо знов буде мирним!»
Починається урок! Дивлюсь в очі дітей, не знаю, що казати! Війна назавжди змінила наше життя.
Напад став найбільшим випробуванням для нашої країни за весь час її незалежності. Йдеться не тільки про саме існування незалежної України, а й існування української нації. Для українців боротьба проти російської навали – це боротьба за майбутнє самого українського народу .
Уроки з дітьми у новому навчальному році за змістом та формами його організації у новому форматі сприяють розвитку патріотичних почуттів, розкривати трагічні сторінки жахливої війни, силу духу, стійкість та незламність українських військових та українського народу, які боронять незалежність нашої держави та наближають омріяну Перемогу над ворогом.
Дистанційна та змішана форма навчання для нас, вчителів, було справжнє випробування! Як викладати математику дистанційно? Нові освітні платформи, тестування, вправи різного виду, все на відстані від учнів.
Як надавати освітні послуги, міцні знання? Найголовніше, як зберегти життя дітей! У вчительському побуті з’явились слова: повітряна тривога, бомбосховище, атака, дрони, шахеди, зум, дистанційна освіта, руйнування, комендантська година, Живий коридор, хвилина мовчання.
А діти! Це було жахливо! Їх не можна зацікавити, зібрати, підняти настрій! Було враження пустоти по ту сторону екрану. Налякані батьки, знервовані діти, втома від дистанційних уроків, психологічна криза. Працюють психологи, всі хто може допомогти подолати страх.
Одеська область, в нас не стріляють. Але до нас також прийшов День скорботи і страшного смутку. Назавжди залишиться у наших серцях повернення з фронту до рідного дому наших захисників, жителів села Підгірне.
Живим коридором слави, на колінах, зі схиленими головами, прапорами, запаленими лампадками, квітами зустрічали своїх Героів жителі громади. На дорогу, якою їхали востаннє вірні сини України вийшли сотні небайдужих людей: і старі, і малі. Усі, хто може пересуватись. Вічна память героям! Слава Україні!
Разом зі мною мої учні, мої семикласники. На колінах під прапорами, схиляємо голови у жалобі за Героями, у яких було попереду довге і щасливе життя. Молоде життя обірвалося під час бойового зіткнення з підрозділами збройних сил російської федерації.
Незважаючи на усі жахіття війни, свій внесок у майбутнє держави роблять діти. Справжні патріоти, які мріють жити в мирній Україні. Надзвичайною гордістю сповнюються наші серця, коли дізнаємося про перемоги на різного рівня конкурсах, олімпіадах, змаганнях. Це внесок у майбутнє України!
Україна працює на Перемогу, для досягнення якої потрібні і знання. Слід пам’ятати, що освітній процес має тривати, бо навчання – це успішне майбутнє нашої держави, а знання – це шлях до успіху і зброя для Перемоги.
Мої шкільні діти, колеги - вчителі, батьки - справжні патріоти! Ми воїни на своєму освітньому фронті: ліпили вареники для наших бійців тер оборони, відправляли посилки з різними «вкусняшками» на передову, в зону бойових дій, збирали кошти на потреби армії, в’язали маскувальні захисні сітки для бійців нашого пограничного загину, відправляли листівки, малюнки, відео для бійців-односельців, родини учнів надавали прихисток мешканцям з окупованих територій та місць бойових дій і продовжуємо робити таки потрібні внески у нашу майбутню вільну Україну.
Кожного навчального дня у 9.00 в нашому навчальному закладі вшановуємо пам'ять полеглих Героїв хвилиною мовчання, учні сприймають до серця трагізм того, що відбувається, вони усі знали полеглих героїв громади, співчувають родинам усіх Героїв України.
На уроках мужності мої семикласники окреслили 31 рису національного характеру, що будують незламний український дух, український характер: волелюбність, патріотичність, порядність, працьовитість, хазяйновитість, гостинність, чесність, розсудливість, небайдужість, справедливість, побожність, співучість, щирість, сміливість, рішучість, наполегливість, впевненість, відчайдушність, терплячість, мужність, гідність, прагнення до досконалості, талановитість, вміння дружити й об’єднуватися, стійкість, жертовність, вірність, твердість духу, почуття гумору, почуття прекрасного, прагнення до світла, гуманітарну підтримку.
Стійкість та незламність українців на шляху до Перемоги сьогодні захоплюють весь світ. Ми – українці, наша любов до України за останній час зросла до неймовірних розмірів, а що ж для мене є Україна? Моє життя, моє майбутне, мое - ВСЕ! Пишаюся тобою, Батьківщино!
.png "Він був справжній герой")
.png "Привезли Катю додому, поховали в садку")
.png "Імена")
