Дембіцька Анна, І курс, група М-1, Білоцерківський фаховий коледж сервісу та дизайну

Вчитель, що надихнув на написання — Вітвіцька Юлія Борисівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Війна — це не лише битви на фронті, це також боротьба в серцях і душах людей. За 1000 днів війни я пройшла через безліч випробувань, які змінили моє сприйняття світу.

Коли почалася війна, я була звичайною школяркою, мріяла про майбутнє, будувала плани. Проте з перших днів я зрозуміла, що моє життя вже ніколи не буде таким, як раніше. Перші новини про військові дії шокували. 

Я відчувала безпорадність і страх, але згодом ці емоції перетворилися на бажання діяти.

Я вирішила допомагати як тільки можливо: плела сітки, відправляла посилки на фронт, донатила. Допомагаючи іншим, я зрозуміла, що навіть у найтемніші часи люди можуть об’єднуватися заради спільної мети. Цей досвід навчив мене цінувати кожну мить і кожну людину, яка поряд.

У вересні 2022 року відновилося навчання у школі, здавалося, б нічого не змінилося з мирних часів. 

Але постійні тривоги під час уроків не давали спокою та змоги спокійно навчатися.

Проте ми, українці, сильна та незалежна нація, продовжували здобувати знання у сховищі.

Ця боротьба за наше майбутнє дала ще більший поштовх підтримувати наших воїнів на фронті та бути сильними духом. Адже саме тил є великою опорою для нашої армії.

Кожен з нас повинен віддавати частинку себе для наближення перемоги.

Я впевнена, що разом ми зможемо подолати ворога і відновити цілісність країни та відбудувати наші квітучі міста. На жаль, ми не зможемо повернути людей життя яких забрала клята війна. В наших серцях назавжди залишаться воїни, які віддали своє життя за нашу країну.

СЛАВА УКРАЇНІ !!!

ГЕРОЯМ СЛАВА !!!