Я з донькою і онуком до війни жила в Бахмуті. Ми дома були і чули, що літаки літали, але не звертали уваги. Ми облаштували підвал. Як почались прильоти – ховались у підвалі. Потім нерви здали, коли будинки почали руйнувати і горіти, й щоб не згоріти живцем, вирішили виїжджати. Багато родичів наших загинуло, і ми відразу виїхали.

Складно було. Я не хотіла виїжджати, а дочка сказала, що сама не поїде з дитиною. Чоловік також сказав, щоб ми виїжджали, і що буде, те буде: вб’ють - то вб’ють. Дочка розплакалась. 

Що було сидіти вижидати, як сиділи ждуни за Росію? Я сказала, що краще виїду заради дітей. Він теж після приїхав, бо приліт був біля хати. Сказав, що не міг вже витримати, бо стало гірше, гірше і гірше.

У квітні буде два роки, як ми виїхали. Онуку 12 років, він інвалід дитинства. Почали бомбити – він сильно злякався, а йому потрібен спокій. Зараз живемо в Черкаській області, село Богуславець. Тут дуже добрі люди, нам дали житло. Звичайно, воно не таке, як вдома, але за все дякую. Ми платимо тільки комунальні. Наше квітуче місто все погоріло. Думали, що повернемось, а тепер ми нікому не потрібні. 

Мені вже 60. Я інвалід другої групи, дочка теж інвалід другої групи, онук - інвалід дитинства. Живемо втрьох. Люди допомогли і ложкою, і виделкою, і тарілкою, бо наше все вдома залишилось. Онуку 12 років, і він в памперсі. Пральна  машина ледве робить, нам її теж дали люди, а до того ми руками прали. Від Фонду Ріната Ахметова нам дали набір каструль у тому році. Дуже дякуємо. Ми зараз ходимо в церкву, там раз на місяць дають пайок невеличкий на сім’ю, а так - все купуємо за свої гроші. 

Спочатку нам допомагали, а зараз - ні. Я дві операції перенесла, мій чоловік з інфарктом був, і дитина в лікарні. Я не можу вибити дрова. Нам кажуть, що все йде на війну, а я дивлюсь: асфальт кладуть, фонтани будують. Куб дрів коштує 1000 гривен, а нам на зиму потрібно скільки? Я ще за операцію не розрахувалась. 

Додому ми вряд чи повернемось, і якщо росіяни місто займуть, то я туди не хочу. Ми українці, це наша земля. У нас дуже гарний мер Олексій Олександрович Рева, він строгий, справедливий. Ми все повернемо, відбудуємо. Хочеться, щоб швидше війна закінчилась. В гостях добре, а дома краще.