Війна принесла нашій родині біль, жах та втрату: ми залишилися без житла, роботи, школи та садочку, були змушені переїхати в інше місто.

У перший день війни я була вдома з дітьми. Мене охопили панічні атаки, а діти були налякані. Ми не знали, що робити і як жити далі. Я обережно пояснила, що почалася війна і нам доведеться тікати, щоб врятуватися.

День, коли ракети почали літати над нашими головами, став особливо страшним. У мене знову з’явилися панічні атаки, старший син замкнувся в собі, а молодший весь час плакав.

Пошук продуктів і медикаментів став справжнім випробуванням: магазини спорожніли, знайти їжу було надзвичайно складно.