Історії, які ви нам довірили
О 5 ранку 24 лютого 2022 року мені зателефонували. Перші слова були «почалося, скоріше збирайся на роботу». Я бігла вночі до місця призначення, а в місті вже почалася паніка і хаос.
Вже на роботі мені подзвонила моя дитина і плаче та каже: «Мамо, поруч з будинком щось вибухнуло». Я сказала їй одягатися, сідати в коридорі і чекати на дядька. У три години дня москальські танки вже були на Антонівському мосту, почалися запеклі бої.
Нерозуміння і жах того, що відбувається. Наш світ зруйнували. Думки про свободу, як вибратися з пастки окупації. В перші дні війни все було заблоковано, не працювали магазини, аптеки - великі черги по всьому місту в пошуках продуктів та ліків.
Моя родина у весь цей час сиділа в холодному підвалі гаража. Вночі над містом лунали вибухи і літали ворожі літаки. 1 березня вони зайшли у місто. Перші жертви, руйнування, суцільний страх і жах, магазини не працюють, немає їжі, загибель добровольців тероборони в Бузьковому парку, великі черги населення за гнилою картоплею під прицілом окупантів.
Ми встигли виїхати до Миколаєва і чоловік пішов добровольцем до ЗСУ. Листопад 2022: «Вибачте, це телефонують волонтери. Прийміть наші співчуття, треба приїхати на пізнання тіла». 13.11.2022 не стало нашого татуся і чоловіка.
Два місяця в окупованому місті стали для дитини жахом, серед постійних вибухів. Вона знаходилась поруч зі мною, коли зателефонували щодо загибелі тата.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
