До війни наше життя було мирним, тихим. А зараз, звичайно, не все у нас добре. Сподіваємось, що все скоро закінчиться. 

О шостій ранку 24 лютого нам зателефонували батьки і сказали, що почали бомбити. Потім ми прочитали новини і були шоковані. Легкого нічого не було за період війни. Коли є маленькі діти – особливо. Ми весь час залишалися вдома, тому що зараз ніколи не знаєш, де буде більш безпечно.

Через три будинки від нас був приліт, ми дуже сильно налякались. Було страшно. Та й зараз гучно.

Зараз працюють і аптеки, і магазини. А на початку війни було тяжко. Черги за гуманітаркою, роботи немає, все зачинено, нічого не працювало: ні аптеки, ні магазини. Зараз трохи полегше.

У мене двоє дітей: 7 і 10 років. Вони навчаються онлайн. Родина за час війни згуртувалася. Намагаємося допомагати один одному, хто чим може. 

Хочеться, щоб війна закінчилась якомога швидше. Ми на це дуже сподіваємося.