Дружина з дітьми в Німеччині. Я вдома в Краматорську. Мама залишалася тут, через неї нікуди не виїхав. Мама була лежачою, а два тижні тому я її поховав. 

У Краматорську війну ми відчували і у 2014 році, і зараз. У нашому місті не було таких труднощів, як у Маріуполі чи Бахмуті. Найбільші проблеми – це відсутність води, світла, газу. Прильоти були, але відносно далеко від нашого дому. 

Найприємніші моменти війни – це коли з-під Харкова вигнали ворогів, з Ізюма, з Лимана, з Херсона. 

Перший час усі магазини, все зупинилося. Перші два-три місяці. Багато хто виїхав. Хтось злякався, у когось інші причини були. А потім бізнес повернувся, і місто живе. Стало на воєнні рейки. 

Родина роз'їхалася, брат не зміг потрапити на похорони до мами, тому що він громадянин росії. Психологічно було складно розлучитися з родиною на тривалий час і доглядати за лежачою мамою. Будинки періодично підстрибують. Напевне немає таких, у кого б не було психологічних труднощів. 

Я займаюсь ремонтом авто. У мене немає такого, щоб я сидів без роботи. Завжди є, чим займатись. Мою сферу війна не зачепила. На роботі долаю стрес. 

Моє життя буде залежати від того, коли і як ми переможемо. Закінчиться війна однозначно нашою Перемогою.