Дорогань Данило, 9 клас, Стовп'язька гімназія Дівичківської сільської ради

Вчитель, що надихнув на написання — Малишко Людмила Олександрівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Не можна не погодитись, що термін російсько-української війни в Україні добіг до великої цифри: тисяча! Це тисяча стражденних днів, тисяча вбитих та закатованих життів, тисяча голодних, тисяча сиріт... Можна продовжувати цей перелік далі. За що вони нас так ненавидять? 

Нащо розв’язали цю страшну війну? Що у головах у цих потвор?

По-перше, історія пише, що ніхто ні на кого так підступно і жорстоко не нападав, як росія на Україну у 2022 році, наче гігантська анаконда пожирала все на своєму шляху. Люди голіруч виходили зупиняти танки. Черги до військкоматів. Просто неможливо повірити, що в двадцять першому столітті це цілком реальна історія, а не бойовик. 

Згадаймо, перші ракети. Куди б вони не влучили, а завжди влучать в саме серце. Бо до першої ракети ми всі – беззахисні мирні люди, діти, які не знали війни.

Далі сирени, бомби, кров, розпач, смерть понеслися українськими містами – Донецьком, Маріуполем, Ірпенем, Бучею, Гостомелем, Харковом, Херсоном... Де пройшов “рускій мір”, там лишилися руїни та вбиті українці.

Та, по-друге, не можна лишати таке зло безнаказано. І тому, наші доблесні воїни захищають наш рідний край від російського окупанта. Українські воїни знають, що позаду у них ми – діти. А дітям треба щасливе дитинство. Тому, з кожним днем, нам наближають перемогу Збройні Сили України, а ми їм всіляко допомагаємо. От, наприклад, ми з братом ходимо до школи, де беремо участь у благодійних ярмарках, постійно малюємо та пишемо листівки зі словами підтримки нашим Захисникам, кожні вихідні допомагаємо дорослим виготовляти окопні свічки та розпалювачі. Наша сім’я не від’їжджала з Київщини. 

Тато – доброволець, з 25 лютого 2022 року служить в Збройних Силах України.

Мама – вчитель, керівник гуртка військово-патріотичного виховання. Старші сестра і брат – студенти провідних українських ВУЗів, обрали такі спеціальності, які в майбутньому допоможуть відбудовувати і розвивати нашу Україну. Нам є ким пишатися, нам є заради чого жити.

Сьогодні, як ніколи, актуальні слова Великого Кобзаря:

Борітеся – поборете! Вам бог помагає!

За вас правда, за вас слава і воля святая!

Наша нація незламна, працьовита, дружня, гостинна, щедра. І ніхто не здолає її, бо в нас є сила – в єдності.

Я – підростаючий громадянин України. І вже знаю, що головним моїм завданням є добре вчитися, стати кваліфікованим спеціалістом, щоб бути корисним своїй державі.

Вірю, ми виженемо орків з нашої землі назавжди, ми відбудуємо нашу державу. Вона буде ще краща і квітучіша ніж була!

Отже,

насправді ця війна між світлом і темрявою, між цивілізацією життя і цивілізацією смерті – триває значно довше ніж три роки. І уже навстав час для фатального епізоду...

Війна скінчиться! І неодмінно прийде кінець орді російській!