Чамата Руслана, учениця 9 класу Ясногородського ліцею Єланецької селищної ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Погорєлова Олена Сергіївна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Немає нічого милішого за рідну землю. Калина росте у лузі, тополя на околиці, лелече гніздо, криничка  на перехресті доріг, теплий запах степових квітів – все це рідна земля, все це моя Україна.

З давніх-давен Україна зазнавала гноблення, приниження, всі хотіли відібрати цю землю. Але вона вистояла і тепер, як ніколи, Україна гідна бути незалежною і вільною.

По-перше, на захист рідної землі завжди ставали волелюбні, мужні, віддані люди – українські козаки. Вони боролися проти звірства кримських ханів, польської шляхти, що хотіли поставити наш народ на коліна.

Багато видатних постатей, таких як: Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Богдан Хмельницький, Петро Дорошенко та інші вели за собою сотні, а то й тисячі людей, сміливо відстоювали українську землю.

По-друге, ми бачимо, що українці мають всі підстави пишатися тим, що їхня Батьківщина не раз переживала славні дні, мала справді легендарних героїв, мужньо переносила найтяжчі випробування, коли гинули не сотні й тисячі, а мільйони її дочок і синів… І потім, як та казкова пташка Фенікс, відроджувалась, виростала з пожарищ і руїн, виховувала нові покоління закоханих у рідну землю лицарів правди і волі.

Ми можемо втішатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від близьких і далеких сусідів.

Отже, Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці. Україна – це змарнілі, змучені нестабільністю люди. Ідуть на роботу: похмурі й німі. І повертаються з роботи теж похмурі…

Україна – це той край, який я люблю та за який буду боротися.

Україно моя!!!

Ти як ненька усіх українців,

Треба вистоять, люба!

Цей шлях пройти до кінця.

В тебе безліч синів і дочок,

Що тебе не залишуть,

Ворог згине, ми вистоїмо до кінця!