Я мешкала в Херсонській області. Після початку війни пів року прожила в окупації. Я була шокована, що росіяни швидко зайшли до села. Я не могла повірити, що опинилась в окупації. Був дефіцит продуктів. Я робила власну пшеницю, крупи. Було дуже страшно, тому я з родиною сиділа в укритті. Росіяни стріляли від нас, тому часто прилітало у відповідь. Між боями я ходила за водою. Небезпечно було приймати душ, бо невідомо, куди прилетить. 

Я не хотіла віддавати доньку до школи під керівництвом окупантів.

Росіяни почали мені погрожувати, що заберуть дитину в інтернат. Ми з чоловіком вирішили виїжджати. На блокпостах ми довго стояли, просилися до людей ночувати, бо боялись ночувати в машині. Не всі люди погоджувались приймати з дитиною.

Зараз ми живемо в Одеській області. Тут нас прихистила родина зятя. Моя дитина займається онлайн. Я мрію, щоб вона пішла до школи й нічого не боялась.