28 років вислуги, сотні врятованих життів і найстрашніший березень 2022 року в оточеному Маріуполі. Полковник ДСНС Олексій Шаруда до повномасштабного вторгнення очолював аварійно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України в Донецькій області. Коли звична система управління фактично перестала працювати, він  взяв на себе відповідальність за координацію рятувальних операцій у місті.

Ще 27 лютого 2022-го Олексій разом із водієм вирушили до майже зруйнованої Талаківки, звідки вже мало хто наважувався евакуювати людей. Наступного дня Олексій зібрав офіцерів і оголосив, що бере на себе координацію гасіння пожеж, порятунку людей та розбору завалів у Маріуполі. 

Тоді у місті діяли шість пожежних частин, однак через постійні обстріли їх доводилося передислоковувати. У березні 2022-го всі вони були знищені. Не працював зв’язок, було розбито ретранслятори. Рятувальники не знали, що відбувається з колегами в інших районах міста. Вони виїжджали на масштабні пожежі, евакуювали цивільних, діставали людей з-під завалів і нерідко змушені були переривати роботи через нові удари.

У підвалі центральної пожежної частини переховувалися близько трьохсот людей — рятувальники, їхні дружини, діти та інші цивільні. 

Коли запаси води, їжі та пального майже вичерпалися, пожежну частину оточили російські військові. До підвалу зайшли бійці спецназу рф. 

Згодом окупанти запропонували Олексію зібрати рятувальний загін і працювати під їхнім керівництвом. Він відмовився. Попри небезпеку, Олексій не виїхав одразу. Дочекався, поки з оточеного Маріуполя вийдуть рятувальники інших частин. 4 квітня разом із родиною він залишив окуповану територію і дістався Запоріжжя, а згодом й Одеси. 

Це щира сповідь рятувальника про страх і відповідальність, загибель товаришів, складні командирські рішення та обов’язок іти до кінця. 

Після пережитого в Маріуполі Олексій ще гостріше відчув цінність родини. У найважчі моменти його незмінною підтримкою та опорою була дружина. У 2024 році полковник вийшов на пенсію, щоб більше часу присвячувати їй і дітям — людям, які завжди були поруч і допомагали йому вистояти.