"Не знаєш, що сказати, які слова віднайти, щоб втішити дітей"

Державна служба якості освіти України та управління Державної служби якості освіти у Київській області діляться історіями вчителів закладів освіти, які в непростих обставинах надихають дітей продовжувати навчання.

Олена Козлова

Заступник директора Ірпінського ліцею №3 Ірпінської міської ради Київської області.

«Ранок 24 лютого став поворотним моментом в житті всіх нас, українців.

...Наш ліцей завжди був центром мікрорайону. Продовжив таким бути і у надскладні перші дні повномаштабної війни. Він знову був центром. Але вже не тим, де щодня лунав веселий дитячий сміх, а прихистком, сховищем, «гуманітарним хабом», як прийнято зараз говорити. З перших днів його стіни, підвали прийняли сотні жителів навколишніх будинків. Саме звідси частина людей змогли евакуюватись.

Особливо спочатку, коли проводячи онлайн-урок здавалось, що не знаєш, що сказати, які слова віднайти, щоб втішити дітей. ...Знайшли, відновили, запрацювали. Бо наша ліцейна команда вчителів — то потужна команда професіоналів, об’єднаних спільною метою. А мета у нас всіх зараз одна — кожен воює на своєму фронті, тільки так ми переможемо.

Сьогодні наш ліцей залишається найбільш зруйнованим закладом освіти в Ірпені. Але колектив працює, бо в нас є наші діти — наші учні. Усвідомлюючи, що цей навчальний рік ми зможемо працювати лише з використанням дистанційних технологій навчання, ще влітку розпочали навчання за програмою «Google Digital Tools for Education/ Цифрові інструменти Google для освіти» , в результаті наш заклад отримав статус «Заклад освіти - учасник програми Google for Education».

Ми продовжуємо мріяти. Найголовніша мрія — то наша Перемога. А потім, ми мріємо повернутись в рідні стіни нашого ліцею, де знову лунатиме дитячий сміх, де панує атмосфера спокою та впевненості в майбутньому. Бо вчителі і діти — незламні. Можна зруйнувати стіни, але душа ліцею житиме завжди у кожному учневі, у кожному вчителеві!»