Оксана Вікторівна виїхала з Харкова у Полтаву, щоб відвезти дітей якомога далі від бойових дій

Мені тридцять два роки, я мама двох дітей. Зараз перебуваю у декретній відпустці, і є внутрішньо переміщеною особою.

У перший день війни ми спали вдома. Близько п’ятої ранку ми прокинулися від вибухів, зібрались і вивезли дітей з Харкова на Полтаву. Ми їхали в Полтаву на тиждень, а залишились на пів року. Незрозуміло, скільки все це буде продовжуватися.

За цей період ми стикнулись з гуманітарною катастрофою, нам не вистачало продуктів. Я зараз без роботи, бо у мене маленька дитина. Це були найбільші труднощі, поки нам не почали виплачувати гроші.

Шок — це війна на вулиці. Ми тиждень не могли зрозуміти, що відбувається. Потім дійшло, що дійсно війна.

Коли поруч двоє дітей, сильно нервуватись не можна. Тому я намагаюся не показувати цього всього, і швидко навчилася справлятися зі стресом.

Чим швидше війна закінчиться, тим краще. Я бачу своє майбутнє в Україні під мирним небом.