Мені п’ятдесят років. Маю трьох дітей. Донька закінчує дев’ятий клас. Старший син працює в Сумах. Середній – на війні. Брат також. Я у цивільному шлюбі. Мешкаю в місті Лебедин Сумської області.
Про початок війни я дізналася від батьків. Вони жили за чотири кілометри від Криму. Згодом до нас прилетіли ракети. Великих пошкоджень у будинку немає, але страх залишився.
У нас була консервація й овочі, а от цукру, солі й хліба не вистачало. Та найбільше я переживала за дітей. Із середнім сином рідко є зв’язок. Він телефонує приблизно раз на тиждень. Здебільшого переписуємося у Viber. Я була дуже щаслива, коли він приїжджав у відпустку.
Хочеться, щоб війна закінчилася якомога швидше, щоб була робота і мирне небо над головою.
