Мені 45 років. Я мешкаю в селі Калинівка Миколаївської області. Була в окупації з чоловіком, свекрами, донькою і внучкою. Онучка народилася восьмого травня. 

24 лютого ми почули вибухи. Як потім дізналися, то росіяни обстріляли Миколаїв. Спочатку не вистачало їжі. Хліба не було. Ділилися з сусідами тим, що мали. 

Чоловікові ледь вдалося вивезти мене з донькою в Миколаїв, щоб вона народила там дитину. Ми два місяці жили на орендованій квартирі, потім повернулися в село. 

Були прильоти. Ми боялися за внучку, а виїхати не могли, бо свекор був важкохворий. Уже помер. Залишилася свекруха, у якої також проблеми зі здоров’ям. 

Вісім місяців провели в окупації. Після цього чоловіка забрали на війну. Він уже двічі отримав контузію. Потребує лікування. 

Хочеться, щоб швидше закінчилася війна. Хочеться, щоб чоловік був поряд.