Лаврентій Ольга, 10 клас, Закупненський ліцей Закупненської селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Крук Майя Віталіївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна… Усі століття моя країна обороняється. Якось вже всі звикли, що війна на сході нашої країни. А в нас, на заході, ми не відчували її. Ніщо цього не віщувало. Був звичайний зимовий ранок. Мама та батько збирались на роботу, а я в школу. А тут… Немов сполоханим чорним птахом 24 лютого 2022 року в  кожну домівку  постукала  звістка – війна!  Що робити? Невже правда? Це сон? А може, то якийсь злий жарт?Почалась паніка, крик, сльози… Дзвінки друзям, знайомим... Всі лише підтверджували, що почалась війна.  

Лише батько міркував тверезо: - "Дівчата, паніка нічого не вирішує. Збирайте речі і я відвезу вас до кордону". Мама через сльози сказала, що ми нікуди не поїдемо.

В кінці дня зателефонували родичі з Києва. Вони повідомили про свій приїзд, тому що в Києві гучно, чути серії вибухів.  Ми їх чекали три дні.  Вони ніяк не  змогли виїхати з міста. Хвилювання з кожною хвилиною зростало. На третій день пізно ввечері родичі приїхали. Їхні жахливі розповіді викликали страх. Знову сльози, відчай, невідомість…Батько знову благав маму, щоб ми виїжджали з країни. Ні я, ні мама цього не хотіли. Ми так і нікуди не виїхали.

Живемо  в своїй домівці, над нами літають ракети, але своєї країни ми не покинули, бо ми тут народилися, тут наше коріння. Родичі прожили у нас три місяці і повернулись до Києва.

Війна живе і досі в серці кожного українця уже тисячу днів. Нівечить людські душі, вбиває безневинних людей, руйнує будинки та й  взагалі цілу Україну намагається стерти з лиця землі. Не вірилось, що піде брат на брата… Насправді, треба було  скинути рожеві окуляри та не вважати їх, ворогів, нашими братами. Які ж це «брати», які нищать все навколо, знущаються із жінок та дітей?

Цих істот навіть людьми не можна назвати. Звірства, які робили і роблять вони, їх не забути…

Вони зруйнували насамперед себе та свій народ, але не українців і не Україну. Ми вистоїмо і переможемо, адже Україна неодноразово падала і вставала з колін. Але ніколи не пробачимо, те що вони зробили з нами, з нашою Батьківщиною… Я вірю в перемогу, в Збройні сили України.