Історії, які ви нам довірили
Ми живемо біля Авдіївської промзони. У нас багато будинків стоять з розбитими стінами та вікнами.
До страху потрапити під обстріл додався ще й страх замерзнути. Наш дім залишився без газу, як і багато інших будинків. Їжу готуємо на вулиці, навіть невелику піч для цього змайстрували. Холодно, але що робити?
Син Максим у нас інвалід. З ним стався нещасний випадок. Пірнув одного разу на незнайомому пляжі – у результаті перелом шийного хребця. Медики за нього боролися кілька тижнів, але після травми в нього відмовили і руки, і ноги. Син сподівався, що в 37 років буде допомагати нам, а вийшло навпаки.
Особливо лякає його безпорадність під час обстрілів. У нас поруч, через десять будинків, був приліт снаряда – вбило чотирьох людей.
Віднести Максима в укриття ми не можемо, тому під час обстрілів поруч з ним залишається його батько, ризикуючи життям.
Ми не раз опинялися на межі голоду, особливо в перший рік війни. П'ять місяців ми не отримували пенсії. Було дуже важко…
Інші історії
