Литвин Кароліна, 9 клас, Івано-Франківська приватна гімназія "Крила"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Мадрига Тетяна Дмитрівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

24 лютого 2022 року — дата, яку ніколи не забуде жоден українець…  

У цей день росія безжалісно вторглася на наші землі. Ще до сходу сонця мирні міста здригнулися від вибухів. Люди прокинулись, але вже в іншій реальності. Війна увірвалася в наше життя, перекресливши плани, мрії, сподівання. Відтоді в житті кожного з нас змінилося все.

Проте саме в цю темну мить розкрилася найбільша сила українського народу — патріотизм.

Шок і розгубленість, які охопили країну, ту реальність кожен пережив по-своєму. Але на зміну страхові, паніці та розгубленості прийшли: зібраність, віра та відчайдушність. Українці, незалежно від віку, професії чи місця проживання, стали пліч-о-пліч.  Волонтери, військові, лікарі, вчителі, підприємці, студенти й школярі — усі об’єдналися, як могли,  щоб підтримати одне одного і боротися за спільне майбутнє.

Мільйони людей майже одразу прийшли на допомогу одне одному: хтось прийняв переселенців, хтось плів маскувальні сітки, замовляв ліки або донатив. Не потрібно було нікого просити допомагати, всі відчували цю потребу всередині. У ті перші дні народився справжні суспільний гніт — сильний, свідомий, відповідальний.

Особливої уваги заслуговує молодь. Після початку великої війни учні та студенти почали організовувати   благодійні ярмарки, збирати гуманітарну допомогу, малювати листівки для військових та допомагати переселенцям.

Я одразу зрозуміла, що не можу стояти осторонь і не допомагати. Від початку війни в гімназії ми плели маскувальні сітки для військових. Також дуже важливу частину займали   ярмарки, на яких ми продавали різноманітні товари, а всі гроші з них віддавали на ЗСУ. Я також неодноразово відвідувала організації, які допомагають переселенцям та всіляко постраждалим людям призвичаїтися до нового місця проживання. Це були квести чи проведення свят для діток, таких як день святого Миколая, Різдво, Передноворічні свята та дні міста! Тому, саме після початку повномаштабної війни, до мене прийшло розуміння свідомості та відповідальносвіті перед Україною.

Я неодноразово переконувалася, що ми — покоління, яке не може собі дозволити  бути байдужим. Ми — ті, в чиїх руках, майбутнє України та її народу.

Особисто для мене ця подія стала великим уроком, який повернув моє життя на 180 градусів. Саме 24 лютого зранку я прокилась і зовсім не зрозуміла, що сталось, але, коли прочитала новини — в голові були переживання про бабусю, яка була в Києві під час повномасштабного наступу. Я постійно була з нею на звʼязку, бо переживала чи зможуть вони виїхати, через всі ті затори, які були на дорогах.  

Подія, яка змінила все, забрала в кожного багато: спокій, безтурботність, а головне — віру. Та водночас ми дізнались, наскільки ми сильні разом.

Наша історія — це історія про підтримку у найтемніші часи. І я вірю, що не дивлячись на всі події, ми завершимо цю боротьбу переможцями, які виграли не тільки бій, а ще й досвід, згуртованість , патріотизм. Бо коли допомога стає надважливою — народ стає незламним!