Я ніколи не думав, що на нашу країну можуть напасти. Перший день війни був жахливим, бо все почалося різко. У той час я був на роботі. Відразу стало зрозуміло, що небезпека поряд. Обстріли відбувалися щодня. Ми з родиною жили в підвалі — там було сиро та холодно, але хоч трохи безпечніше. Дуже швидко закрилося все: і аптеки, і магазини. Де брати їжу, ліки - ніхто не знав.

Я з дітьми та дружиною виїжджав через Європу. Зараз живемо в Україні. Дуже сумуємо за рідним містом. Все це важко. Не можу зрозуміти, як жити далі і куди вертатись. Хочу мирного життя для онуків. Вірю, що ЗСУ переможуть. Все закінчиться перемогою України.