Лучицький Марк, 9 клас, Вінницький ліцей №7 ім. Олександра Сухомовського

Вчитель, що надихнув на написання — Засімович Олена Іванівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Тисяча днів... Для когось це просто відрізок часу, який непомітно спливає, змішуючи буденність і плани на майбутнє. Але для мене ці 1000 днів стали вирішальними.

Це був період, який змінив усе: моє світосприйняття, мої стосунки з людьми, мої мрії та надії.

Війна, яка увірвалася в моє життя, принесла страх, біль і невизначеність, але також загартувала мене й зробила сильнішим.

Перші дні були найважчими. Почуття страху та розгубленості не залишали мене ні на мить. Ти постійно дивишся новини, намагаючись зрозуміти, що відбувається. 

Ти не можеш спати, бо будь-який звук змушує здригатися від думки, що наступної миті може прийти небезпека й твоє життя в секунді обірветься.

Війна навчила мене цінувати кожен момент, кожну хвилину спокою та життя без вибухів і сирен. Я почав більше спілкуватися з людьми навколо мене, намагатися підтримати тих, хто поруч, навіть коли самому було важко. Це був час, коли всі стали ближчими один до одного. Чужі люди ставали друзями, а друзі – сім’єю. Ми підтримували одне одного, ділилися останнім, ділили страхи й надії.

Та навіть в умовах війни не можна забувати про майбутнє. 1000 днів війни – це не просто 1000 днів болю. Це також 1000 днів надії.

Війна навчила мене не здаватися, навіть коли здається, що світ валиться. Я навчився дивитися вперед і вірити, що попри все, буде новий день, новий шанс на життя.

Мої мрії змінилися – тепер вони простіші, але важливіші. Мені хочеться бачити мирне небо над моєю країною, бачити своїх рідних живими й щасливими.

Я не знаю, коли закінчиться ця війна… Але я точно знаю, що ці 1000 днів стали частиною мого шляху.