Історії, які ви нам довірили
Я вже не можу бігати вночі в підвал наввипередки зі смертю. Лежу й чекаю. Від мого будинку, куди півтора року тому, 2014-го влучив снаряд, залишилися одні руїни. Пряме влучення припало саме на комору, потім завалився весь будинок.
На нашому подвір’ї впали чотири снаряди, і вони зруйнували все, що могли: будинок та літню кухню. Хоча літня кухня і стоїть без шибок, але ми в ній зараз живемо з мамою.
Моїй мамі 91 рік, і тієї ночі ми змушені були тікати в підвал, а війна дісталася й туди – вибуховою хвилею знесло двері. Тепер ховатися ніде.
Щоранку переживаєш цей жах. Ви навіть не уявляєте, що відчуває людина, якій на голову посеред ночі впав снаряд… Тієї ночі загинули наші собаки, а ось кози вціліли.
До нас приїжджали сапери. У дворі вони знайшли снаряд. Виходить, ми могли загинути будь-якої миті.
У нас, у Луганському залишилися одні старі. Щодня тут помирає хтось від інфарктів та інсультів. У мене здоров’я різко погіршилося, ноги відмовляють. Ми з мамою отримуємо дві пенсії по 1300 гривень, одна йде повністю на ліки.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
