Ми жили в місті Пологи. Мені 65. Я онкохвора, у мене перша група інвалідності. Ми жили в мирному місті, і не вірилося, що нас просто так почали обстрілювати.

У 2022 році під обстрілами в підвалі сиділи, не могли виїхати, а потім уже вибиралися під обстрілами до Запоріжжя, і досі тут. Лікуюся. Перенесла дві операції. На ліки не вистачає коштів.

Щоб виїхати, ми винаймали машину і проїжджали 26 постів. Людей роздягали, все обдивлялися.

Син там залишився. Не може виїхати. Там цілий день обстріли. На Господа Бога надіємося, щоб хоча б хатина залишиться.

Мені здається, до цього кінця року війна не закінчиться. Майбутнє поки ніяким не бачу. Я не можу нічого планувати. Головне, щоб усі були живі та здорові.