Мені 65 років, я з Оріхова. Про війну зранку з новин дізналася. Ніколи не могла подумати, що може таке статися. Багато всього було, і все важке.

Коли бомбити почали місто, ми зібралися і виїхали. Прийшлося покинути рідну домівку і виїхати з дому – це найважче.

Виїхали своєю машиною. Нам до Запоріжжя недалеко, то ніяких проблем з виїздом не було. Тут зупинились, бо недалеко від дому. Чекаємо на перемогу, щоб була змога повернутися додому.

Звісно, буде наша перемога. Хочеться, щоб якнайшвидше. Звісно, після війни буде важко, і відбудуватися важко. Але якщо ми будемо всі разом - один народ, то я думаю, що нам допоможуть європейські країни. Будемо жити в мирі, і все буде добре.