Гузієнко Анастасія, 11 клас, Комунальний заклад "Харківський ліцей № 93 Харківської міської ради"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Свєтлична Алла Володимирівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

1000днів... Навіть один день війни - це вже чиясь смерть, горе, сльози, а 1000 днів?! Скільки понівечених доль, зруйнованих міст і сіл, а біля кордонів знищених ущент. Я не можу уявити, що відчуває людина, яка залишилася без даху над головою.

Відлік мого часу почався з бомби чи ракети ( я в цьому не розуміюся), яка влучила в будинок недалеко від нас.

Пям'ятаю машини, які рухалися зі швидкістю черепахи в нескінченному потоці. Потім був перон на вокзалі в Одесі, заповнений людьми так, що " яблуку ніде впасти",  і такий же вагон, по проходу якого неможливо було пересуватися, щоб когось не потурбувати. Мені на якийсь час здалося, що я ніби телепортувалася в роки Другої світової війни. Я вщипнула себе, чим здивувала маму. І повернулася в реальність: надворі XXI століття, а цей жах відбувається зі мною. 

Далі з'явилося відчуття, що я в кінотеатрі  й на великому екрані дивлюся фільм про евакуацію населення. На жаль, і тепер це була реальність...

Зараз я в Німеччині. Ми не жили в таборі, бо нас одразу прийняла до себе німецька молода сім'я ( " світ не без добрих людей"), яка три місяці опікувалася нами, доки ми не отримали житло. Я маю змогу навчатися і в місцевій школі, і у своєму рідному харківському ліцеї. Я в безпеці, але думки мої з Україною.

Не думайте, що тим, хто за кордоном, легко. Щодня читаю новини, і серце обливається кров'ю : Харків, Суми, Дніпро, Одеса, Херсон...

Душа болить за воїнів, які боронять Батьківщину, серед них і мій дядько - професійний військовий, підполковник ЗСУ, який з перших днів на передньому краї. 

Знаєте, зі мною декілька разів було таке: сниться сон, ніби я у своєму ліжку, у кімнаті своєї харківської квартири...  З надією відкриваю очі - яке розчарування! Охоплює розпач. Мій шлях - це шлях мільонів людей, яких війна змусила покинути країну.

Я порівнюю себе з журавлями, які восени відлітають у теплі краї, а навесні завжди повертаються. А мій час повернення затягується вже на 1000 днів..

Я хочу, щоб швидше настала Весна! Хочу, щоб якнайшвидше і назавжди ворог зник з нашої землі!