Я пенсіонер, 70 років, інвалід, не працюю. Коли почалась війна, я жила мирним спокійним життям в своїй квартирі біля моря в м.Маріуполь. В мене все було добре, хоча я часто хворію, в мене важка арітмія та проблеми зі спиною, маю групу.

Саме страшне було бачити та чути взриви, бомбардування, коли на очах гинуть твої сусіди та друзі, а ще неможливість вибратися з того пекла, поспати в тищі, помитися.

Не було води, їжі, тепла, допомогали сусіди... Ми палили костри, готували їжу, у кого що було, ділились!Топили сніг та пили цю воду, на ній готували.

Тепер живемо в Вінниці всією родиною! Діти переїхали з онуками ще у 2014 році, наш район був не далеко від лінії фронту, я була в Маріуполі, діти влітку приїзджали до мене, жила до 16 березня 2022 року, потім наш дім розбомбили, 3к квартира пропала разом з усім майном, зараз вже дім знесли.

Були моменти допомоги волонтерів, вони мене вивезли в Запоріжжя з того пекла через блокпости! А потім вже до Вінниці. Наш штаб ЯМаріполь та інші волонтери мене дуже підтримали та допомагали чим могли, давали одяг, гігієну, продукти.

Єдине, що в мене залишилось з початку війни - то право власності на мою 3к квартиру і все! А ще є фото з телеграма моєї зруйнованної квартири, де все було!