Сніжана

Сніжана, 10 клас, Калуш

Війна. Моя історія

Ще коли я була маленькою, моя прабабуся часто повторювала: "Все добре, тільки б не було війни"… Я ніколи не розуміла справжнього значення даних слів. Але у ніч з 23 на 24 лютого, на жаль, я усвідомила про що говорила моя прабабуся.

Початок війни в Україні був шокуючим для мене та моєї сімʼї. Ввечері 23 лютого ми всі разом лягали спати, навіть не здогадувались, що у сучасному мирному світі може бути війна. Але…….. Зранку я прокинулася і перечитавши стрічку новин, я усвідомила жахливу істину про повномасштабне вторгнення росії в Україну. Не усвідомлюючи, що нас чекатиме ще попереду, я відчула надзвичайну тривожність за весь український народ.

У перші дні повномасштабного вторгнення мене переповнював страх-кожен сторонній звук здавався вибухом. Пройшло декілька тижнів і, ніби, ставало вже легше, бо приходило усвідомлення того, що відбувається. Ми просто почали розуміли, що нічого не змінимо.

Але все змінилося одного вечора, який я ніколи не забуду…Військомат, постукавши у двері, вручив моєму татові повістку. Це, напевно, були найгірші дні у нашому житті. Адже сльози, переживання, переросли у затяжну депресію у моїй сімʼї.

На даний час мій тато перебуває в Донецькій області на Сході України. Не було такого дня, щоб ми не молилися та не переживали за нашого татуся.

Життя…ніби не життя. Адже душу переповнює щоденний страх та смуток.

Але я переконана, що одного прекрасного дня, це все скінчиться, всі татусі повернуться живі та здорові додому. У сімʼях запанує мир, злагода та любов. Україна обовʼязково переможе цю війну!Адже добро-завжди перемагає зло…І настане довгоочікуваний мир…Я в це вірю і нехай допоможе нам у цьому Всевишній!

Все буде Україна!