Мені 30 років. Війна нас застала в Слов’янську. Зателефонувала свекруха з Чугуєва і сказала, що їх обстрілюють, що почалася війна.

Ми через два місяці виїхали. Я була вагітна, і в мене ще дитина чотирирічна, було дуже важко виїжджати. Блокпости проїжджали. Ми зараз уже повернулися в Слов’янськ, але не знаємо, чи надовго.

Нам усього вистачало, тоді ще перебоїв не було. А вже як повернулися сюди, то не було світла, води, але ми пристосувалися. А зараз уже все є.

Дуже шокувало те, що ми не знали, чи повернемося додому, чи ні. Ми взагалі не знали, що буде далі, як нам жити, що робити. Шокує невизначеність.

Я не знаю, як усе буде. Хотілося б, щоб окупантів вигнали з нашої землі і ми жили в спокої та мирі.