Я в цю ніч, 24 лютого, приїхав на ночівлю до брата. Прокинувся від вибухів перед будинком, і одразу побіг в аптеку, щоб купити ліки та в магазин за продуктами. Були дві найжахливіші події - це коли мої батьки були в окупації та коли брат отримав поранення на війні…
Тяжкої гуманітарної катастрофи зі мною не траплялося, тільки коли їхав з Харкова до Львова два дні, то не було їжі і води. Але потім у Жмеринці небайдужі люди нам принесли води та по булочці.
Війна дуже негативно позначилася на нашій сім’ї. Через війну наразі живу з батьками. З батьками я зміг зустрітись аж через 8 місяців, коли звільнили наше село і вони змогли приїхати до Харкова.
До війни я працював в магазині одягу адміністратором. Зараз - без роботи. Мрію стати миротворцем.
