Лепех Артем, ВСП «Фаховий коледж зв'язку та інформатизації ДУІТЗ», група Кб-21

Викладач, що надихнув на написання есе – Борик Ірина Дмитрівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Тисяча днів війни змінили моє життя й життя всієї країни. Війна принесла хаос і невизначеність, але я залишився вдома та продовжував навчання.

Жахливі історії друзів, що втратили домівки, пережили обстріли, та евакуацію постійно нагадують про цінність миру.

Спочатку я почувався безсилим перед цією катастрофою. Щоденні новини й страх за рідних пригнічували мене, і навчання здавалося марним. Проте я усвідомив, що знання — це наша зброя.

Моя спеціальність — кібербезпека, і я розумію її значення у війні. Поки військові воюють на фронті, атаки в кіберпросторі загрожують нашій інфраструктурі та безпеці.

Найважчими були перші місяці війни, коли важко було зосередитися на навчанні. З часом я побачив, що кожна лекція — це крок до захисту України в цифровому світі. Моє навчання перестало бути рутинним, це стало моєю місією.

Я усвідомив свою роль у боротьбі: захищати інформаційні системи й зупиняти кібератаки. Це моя відповідальність і внесок у перемогу. Війна виходить за межі боїв на полі — вона включає боротьбу за інформацію та безпеку у цифровій сфері.

Війна також навчила мене цінувати кожен день без тривог і можливість навчатися. Ми, молодь, не маємо права здаватися. Кожен із нас робить свій внесок, і мій — це знання, які допоможуть захистити країну.

1000 днів війни змінили моє ставлення до навчання. Це більше не просто обов'язок, а підготовка до майбутніх викликів. Я буду готовий використати свої знання для захисту України в цифровому просторі. Це моя боротьба, і я впевнений, що разом ми переможемо та побудуємо сильну й незалежну Україну.