Через війну ми вимушені були кинути дім, роботу, всі речі і поїхати. Наразі наше село окуповане, і ми не маємо можливість туди повернутись. Але, навіть перебуваючи в м. Дніпро, знаходились неподалік міста, де було здійснено ракетну атаку. Дитина дуже налякана, протягом місяця не могла спати, реагувала на усі звуки і гул сирени. Ми змушені були перебратися до іншої області, більш спокійної.

Найважчим було залишитись без дому, роботи, речей, грошей, з двома дітьми під відкритим небом. Не було можливості дізнатись про батьків, які не змогли виїхати.

Ми не голодували, але прийшлось дуже зменшити витрати.