Життя змінилося повністю. Ми місяць були в окупації, декілька разів потрапляли під авіаудари, бігали з дітьми по підвалах. 27 березня виїхали з Маріуполя - виїзд був дуже важким, ми постійно переживали за дітей. Це був надважкий період. Чоловік - захисник Маріуполя, перебував на бойових діях, і ми дуже за нього хвилювалися.

Період з 03.03.2022 по 27.03 був найсуцільним жахом на межі людських можливостей.

Позитивними моментами були короткі зустрічі з чоловіком, коли він міг приїхати хоча б на 5 хвилин. Також - день виїзду з Маріуполя і день, коли ми після триденної дороги дісталися Запоріжжя.

Ми допомагали іншим: чоловік привозив багато їжі, перевозив людей з одного підвалу до іншого. Під час виїзду з Маріуполя ми взяли із собою людей, які не могли виїхати самостійно. Пізніше також допомагали іншим евакуюватися. Чоловік привозив медикаменти і памперси людям, які цього потребували.

Триматися допомагають родина, медитація, психологічні знання і очікування чоловіка.