Мій син у 18 років пішов на війну, ще у 2021 році вступив до «Азову». Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він опинився в Маріуполі, де 9 квітня 2022 року загинув.

26 травня 2024 року в наш будинок влучив дрон, і нам із донечкою довелося переїхати до Вінниці.

Найстрашнішим моментом став день, коли я дізналася про загибель сина. Після цього значну підтримку мені надала психологічна допомога, яка допомогла піднятися на ноги.

Зараз я допомагаю військовим, займаюся військовим волонтерством, спілкуюся з родинами азовців і підтримую їх.

Під час переїзду ми стикнулися з труднощами, але змогли впоратися.

Сили жити далі дає спілкування з родинами, такими ж, як наша - ми зустрічаємося, підтримуємо одне одного і тримаємося разом.