Моя донька захоплюється блогінгом. Вона любить знімати короткі відео, фотографувати, монтувати ролики, вигадувати цікаві сюжети та ділитися своїми думками. Її надихає творчість, музика, прогулянки та спілкування з друзями. Саме через відео вона вчиться показувати себе справжню та відкриватися світові.

Найбільша мрія моєї доньки дуже проста - мати собаку. Зараз ми живемо в гуртожитку, де домашніх тварин тримати не можна, тому вона щиро сподівається, що одного дня зможе здійснити цю мрію й нарешті матиме свого улюбленого песика.

Після всього пережитого творчість стала для неї способом знову відчувати життя. Коли вона знімає відео, слухає музику чи вигадує історії, стає відкритішою, спокійнішою й усміхненішою. Проте війна залишила глибокий слід у її душі. Після евакуації донька стала дуже чутливою до гучних звуків і напруженої атмосфери. Іноді вона замикається в собі, хоча дуже хоче навчитися не боятися проявляти себе, знаходити нових друзів і знову відчувати впевненість.

У 2022 році під час обстрілів Краматорська вона стала свідком страшних подій. Від вибухів у нашому будинку вилітало скло з вікон, і цей момент дуже налякав дитину. Разом із родиною ми довгий час ховалися у підвалі, часто без нормальної їжі та звичних умов для життя. Ці події залишили в її пам'яті глибоку психологічну травму.

Згодом ми були змушені евакуюватися до Чернівців. Ми залишили рідний дім, близьких людей, друзів, школу та все, що було для нас звичним і дорогим. Донька важко пережила дорогу, адаптацію до нового місця та необхідність починати життя заново. Попри всі труднощі, ми намагаємося підтримувати її, допомогти повернути відчуття безпеки й віру в майбутнє.

Найстрашнішим днем став той, коли ми вперше почули вибухи й зрозуміли, що війна прийшла зовсім близько. Донька дуже злякалася і довго не могла заспокоїтися. Цей день назавжди залишився в пам'яті всієї нашої родини. Найбільше я хочу, щоб вона знову почувалася в безпеці, могла мріяти, творити й жити звичайним щасливим дитинством без страху та війни.